Про що розкаже наше ставлення до тварин

Ставлення українців до тварин — як до хатніх улюбленців і мешканців зоопарків, так і до диких або свійських — викликало захоплення та повагу в усьому світі. Інтуїтивно зрозуміло, що ставлення до тварин розкаже багато передусім саме про людей. Це не просто про доброту, жалість і прив’язаність, але й про більш важливі та фундаментальні цінності, що визначають нашу людяність. В новому випуску «Психотерапевтичної пʼятихвилинки» Наталія Завгородня говорить про те, як ставлення до тварин віддзеркалює нашу особистість.

Насамперед ставлення до хатнього улюбленця як у спокійний час, так і в моменти, що потребують негайних рішень, наприклад під час війни, дуже чітко розкаже про ступінь зрілості й відповідальності людини. Увага до здоров’я улюбленця, розуміння його потреб, забезпечення належного стану життя, безумовний пріоритет під час вимушеного переселення — усе це про відповідальність. Дивлячись на те, як знайома людина ставиться до своєї тварини, ви відразу можете зрозуміти ступінь її інфантильності й непристосованості до життя або, навпаки, стати, наприклад, свідком ситуацій від відсутності уваги до хвороб улюбленця до полишення його в небезпеці.

З іншого боку, беззахисність тварини оприявнює людей, які мають нахили до жорстокості й неконтрольованої агресії та психопатичні риси характеру до жорстоких дій, покарання за які, на жаль, може не настати. Очевидно, людина, схильна поводитися агресивно й жорстоко з твариною, поводилася б так само й із людиною, якби мала таку змогу. Це важлива заувага, про яку не варто забувати, слухаючи відмовки тих, хто заявляє, що тварина — одна річ, а людина — зовсім інша.

Беззаперечним є факт: людина, яка на постійній основі вчиняє жорстокі дії до тварини, є психічно нездоровою. Ситуації ж, коли це відбувається нерегулярно, як наслідок виявів нападів агресії, характеризують людину як таку, що не може вирішувати реальні актуальні питання свого життя та банально зриває злість на тому, хто слабший. Сьогодні це тварина, а завтра — дитина. Нині встановлено зв’язок між жорстоким поводженням із тваринами, насильством у сім’ї та іншими формами насильства в соціумі. Відомий кримінальний психолог Джон Дуґлас у своїй книзі «Мисливець за розумом: елітний підрозділ ФБР з боротьби із серійними вбивцями» вказує, що в майбутніх серійних убивць першими виявами жорстокості були саме жорстоке поводження з хатніми чи дикими тваринами або їх убивство.

Люди, схильні до жорстокого або недбалого ставлення до тварин, поводяться так само й із власними дітьми. Крім того, агресивні вияви до тварини можуть використовувати як псевдовиховні заходи, а насправді для того, щоб залякати й отримати владу над дітьми та слабшими членами родини. Тож, коли вам відомі факти про таке ставлення до тварин, це потенційно вказує на психологічне насильство й фізичний аб’юз у родині. Сьогодні питання юридичного захисту тварин від жорстокості — це питання не тільки гуманного ставлення до самих тварин, але й превентивний захід, що може убезпечити вже й самих людей.

Ставлення до безпритульної тварини розкаже багато й про рівень емпатії людини. Емпатія — це спроба поставити себе на місце іншої живої істоти та зрозуміти, як саме вона почувається. Внесок хатніх тварин у розвиток емпатії в дітей складно переоцінити. Відомо, що хатній улюбленець допомагає дитині зрозуміти, як почувається інша істота, її потреби й цікавості, навчатися піклування та поваги до іншої істоти.

Що стосується парних стосунків, то хатній улюбленець або регулярна волонтерська діяльність, пов’язана з тваринами, допомагає парі навчитися розділення відповідальності, узяття участі в розв’язанні складних завдань, формує довіру й допомагає покращити якість взаємин загалом. До того ж установлення кордонів і розподіл обов’язків під час піклування за улюбленцем допомагають зрозуміти, чи готова пара розділяти такі самі обов’язки стосовно дітей. Глобально, зрілість суспільства визначається ставленням у ньому до дітей, осіб похилого віку, людей з інвалідністю та тварин. Додамо, що не тільки суспільства, але й кожної окремої людини, яка є його частиною. Висновки із цього кожен може зробити сам.